Пропозиція друзів здійснити мандрівку човном по Тетереву від Житомира до Коростишева - прийшлась мені до душі. Збирались недовго, в другій половині дня завантажили в автомобільний причіп чотиримісного гумового човна і рушили в дорогу. Біля Житомира спустили човен на воду, зайняли кожен своє місце і під доброзичливі напуття рибалок та відпочиваючих рушили обраним маршрутом. Пливли за течією, для збільшення швидкості налягали на весла. За греблею Тетерів став мілководним, із незамуленим, піщаним дном. По всьому маршруту ширина річки становила 50-60 метрів, обабіч по берегах - густі ліси.

Перша прикра несподіванка сталася тоді, коли ми ще не минули Житомир. Як наближалися до двох залізничних мостів, що на великій висоті перетинали Тетерів, почули крик охоронника на мосту, який підняв автомат і сказав, що коли ми не пристанемо до берега, він стрілятиме. Ніде ніяких заборонних знаків ми не помітили. Втім, переконавшись, що ми не терористи і не контрабанда, дозволив пливти далі. Забувши про неприємний інцидент, ми милувалися неповторними краєвидами. По обидва боки водного плеса поодинці і групами лежали гранітні валуни, немовби їх сюди скотив якийсь міфічний велетень. Подекуди людські городи збігали до самої річки і я по-доброму позаздрив тим селянам, які живуть в такій чудовій місцині. Позаду залишалися десятки кілометрів. На шляху траплялися ондатри, які старалися швидше пірнути у воду від людського ока. А от лелеки не виявляли ніякого занепокоєння, як і чаплі, що непорушно стояли у воді, полюючи на рибу. Близько 21 години допливли до мальовничого села Левків. На острові, який ділить Тетерів на два рукави, вирішили заночувати. В цьому місці річка настільки обміліла, що далі пливти було неможливо. Човна ми тягли волоком, допомагали нам місцеві жителі, які переїжджали річку возами. Тимчасом ми готувалися до сну: поставили намет, повечеряли. Переночували сяк-так: муляло в боки, доймали комарі, верещали жаби, кричали чаплі, гриміло, накрапав дощ. За весла взялись на світанку, довго пливли понад берегами Левкова, який розтягнувся по обидва боки Тетерева. Далі ріка зміїлася серед розкішних лісів, круто змінюючи своє русло в різні боки Там нас підстерігали серйозні випробування. Насторожив шум, підпливаємо, а то водопад - річку перегородила кам’яна гребля, є вузький прохід, де вода вирує, нуртує, спадає з великою швидкістю. А, може, там пороги і ми пошкодимо човен. Таких порогів і водопадів на нашому шляху виявилося з десяток. Ми більше довірялися долі - пан або пропав. Нашого човна бурхлива течія кидала, мов тріску, і ми завмирали, пригнувшись до днища, щоб головами не зачепити дерев, що низько-низько нахилились над бурхливою течією. Часом, боячись напоротись на пороги, ми зіскакували з човна і пішки долали небезпечну ділянку. Стрімка течія збивала з ніг, виривала човен з рук, але ми з усіх сил старалися втримати його. Під ногами вже було не піщане дно, а гранітне ложе з великими і гострими уламками, об які можна було поранитися. На цьому екстрім не закінчився - зіпсувалася погода, рвучкий зустрічний вітер уповільнював наше просування вперед. Задощило, а згодом полило, як з відра, і не на хвилини, а на кілька годин. Злива, потужні грозові розряди-громовиці супроводжували нас майже до кінця подорожі. А потім пішов град, завбільшки в квасолину, боляче періщив по руках, голові, обличчі. Рятуватися не було де - обабіч одні ліси. В довершення пропав мобільний зв’язок. Періщив холодний дощ і ми, змоклі до нитки, ловили дрижаки й енергійно гребли, намагаючись хоча б цим зігрітися. Я запитав у свого товариша: - Повтори ще раз свою фразу, як ми прекрасно проводимо час… Тільки коли наблизилися до Коростишева, дощ припинився, виглянуло сонце. Зморені, мокрі, голодні, ми ледве довеслували до мосту, де нас уже чекали. По всьому маршруту Тетерів виявився чистим, з багатою флорою і фауною. Тільки біля Житомира бачили трубу, з якої збігала прозора, певно, очищена вода. А от біля Коростишева жителі закидали плесо ріки пластиковими пляшками. Коли кілька годин разом з друзями плив під проливним дощем, картав себе, що погодився на участь у мандрівці. Сьогодні ж, переосмисливши ті події, згадую їх з посмішкою і задоволенням. Географічна довідка. Тетерів -одна з найбільших водних артерій України, загальна довжина становить 385 км., площа басейну - 15,3 тис. кв. м. Протікає через Чуднівський, Романівський, Житомирський, Радомишльський райони Житомирської області та Іванківський район Київської області. Впадає у Київське водосховище. До Радомишля тече у вузькій долині з крутими або помірно крутими схилами, місцями у скелястій ущелині (біля Денишів, Житомира, Коростишева). Основні притоки: Гнилоп’ять, Гуйва, Здвиж, Ірша.

Василь Ульянинський.
м. Андрушівка.