В цей морозний день, коли ми приїхали у Волосів, село, як і все навколо, ще дрімало в білих і міцних обіймах зими. Начальник районного управління агропромислового розвитку О. О. Гайдабас та його заступник В. М. Весельський запропонували подивитися, як хазяйнують в цих непростих зимових умовах тваринники СФГ «Шателюк», де утримують 400 голів ВРХ, в тому числі 100 корів.

 

Тільки наша «Нива» зупинилася на території господарства, як нагодився і сам його керівник - Іван Іванович Шателюк. Вітаючись, він пояснив, що щойно прибув із Хмельниччини, і додав, посміхаючись: «Їздив подивитися, як живуть люди, як хазяйнують в умовах, коли важкувато вижити виробнику сільськогосподарської продукції, бо відсутнє й держзамовлення на неї, і ціни низькі, а ринки збуту - монополізовані. Доводиться у самого життя вчитися мудрості, добряче прораховувати все на перспективу, аби не пішло з молотка нажите нелегкою працею». Він запропонував оглянути ферми. Зайшли до найближчої, де вже порядкувала доярка І. П. Соколова. Заздалегідь з’явилися на свою вахту й інші доярки, аби підготуватися до обіднього доїння і роздачі кормів. Переступаючи поріг приміщення, звернули насамперед увагу на двері: вони були добре припущені, утеплені, щоб якнайменше холоду проникало всередину. Та й тваринниці прохали швиденько і щільно причиняти їх, аби не мерзла худоба. У приміщенні тепло і чисто, пахло силосом і молоком. Тварини витягували шиї до своїх доглядачок, очікуючи чогось смачного. Швиденько прямує до своєї групи Валентина Францівна Шишко, словами заспокоюючи найбільш нетерплячих тварин (фото ).

 

Доглядає жінка 35 корів, з яких поки що дояться 22. Щоденно одержує від них 300 літрів молока. Доярка наголошує, що справді «велике» молоко буде попереду, коли корови підуть на пасовище і матимуть більше соковитого корму. Хоча й зимова кормова база у них не бідна, забезпечені усім на 100% від потреби. Завдяки цьому мають найвищі надої в районі - 16-17 кг молока на корову. В раціоні тварин постійно є сіно, силос, концкорми, в тому числі й зерно кукурудзи, закладене за новою технологією - в поліетиленові рукави, які зберігаються під відкритим небом. Вже другий рік вони закладають так зерно кукурудзи, перейнявши досвід у івничан. І. І. Шателюк переконався, що це вигідна справа, а то стільки було клопотів з тією кукурудзою, поки висушать її і засиплять на зиму. Головне, аби не поцвіла потім. В цьому році у одній із фірм закупили два таких рукави, кожен з яких коштує 4 тис. грн. і вміщує 100 тонн плющеного зерна при вологості 30%. Зберігається воно прекрасно і добре засвоюється тваринами. Закладання 1 тонни кукурудзи таким способом обходиться приблизно в 180 грн. - це значно дешевше, аби довелося її пересушувати. - Таким чином, - пояснює І. І. Шателюк, - можна зберігати й інше зерно, а також сінаж, подрібнену зелену масу - менше буде відходів. Побували ми і біля рукава - довжелезного та покритого снігом.

 

Там фуражир В. А. Козел (фото) зі своїм помічником В. В. Грищенком набирали в мішки кукурудзяний корм. Щоденно вони доставляють його тваринам до 2 тонн. Як виявилося, молочну продукцію господар реалізує не на ТОВ «Андрушівський маслосирзавод», а продає ружинському переробному підприємству, бо те закуповує його дорожче, ніж наше, - по 3 грн. 50 коп. Звісно, справжній господар рахує кожну копійку. Так і має бути. Є в Івана Івановича свої плани, задумки на майбутнє, є багато проблем, над вирішенням яких працює щоденно. Обігріє, обцілує землю весняне сонечко і роботи, клопотів прибавиться, бо покличе до себе ще й поле - у СФГ «Шателюк» є 1,5 тис. га землі, в основному орендованої. В неї теж потрібно чимало вкласти, аби добре вродила і бути із зерном, а, значить, і з кормами. Хай рясно родить їм нива, ведеться в коморі і в оборі, щоб не розчарувався в своїй праці цей господар, якого з міста покликали до себе і земля, і рідне село.

Фото автора.