Квіти - окраса землі. Вони, як і пісня, є вічним супутником людини, бо вражають неповторністю барв, прикрашають наше життя, надихаючи на творчість та подвиги. Пригадуються мені незабутні роки, коли навчався на біологічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Студенти-іноземці вважали наш Київ одним з найкрасивіших міст планети і називали його столицею парків. Окремі заняття ми проводили в Ботанічному саду АНУ, де в травні казково квітує бузок і п’янить своїм ароматом, а пізніше розквітають деревовидні піони. Минуло багато часу, але ту красу пам’ятаю й досі. Там, де закінчувався сад, стояла невеличка культова споруда, поряд росли крислаті дерева, а під ними була скромна могила видатного педагога Костянтина Ушинського. Хоча цьогорічний травень і видався не зовсім лагідним на тепло, але в наших селах, у місті майже в кожному дворі цвіли абрикоси й вишні, яблуні, груші й досі дивують різнобарв’ям квіти і, звичайно, бузок. Кожен з нас, жителів Андрушівщини, повинен перетворити свою садибу в квітучий сад, а сільським радам варто відзначати хазяйновитих господарів та подбати про покинуті й занедбані двори, щоб вони не заростали бур’янами та чагарниками. Ми зобов’язані зробити все, щоб майбутнім поколінням залишити рукотворний пам’ятник - квітучі сади, величні парки й ліси, щоб наша ненька-Україна зачаровувала всіх красою.

Василь Гребенюк.
с. Малі Мошківці.