| Чорнобильський вітер по душах мете.
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безумовно іде.
Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає.
Шановні друзі, ліквідатори, чорнобильці!
Сьогодні ми вшановуємо тих, хто 28 років тому встав на захист життя мільйонів людей, своїх близьких, своєї країни. Ми знали, куди йшли, ми вступили у двобій з атомом за покликом серця, честі й совісті.
Це була жахлива незрима війна. Час спливає, все далі віддаляючи нас від тих страшних подій. Вже виросло постчорнобильське покоління, яке майже нічого не знає про аварію. Причин її було багато. Не можна кидати тінь на ліквідаторів, але аварії можна було запобігти.
Ми завжди створювали собі труднощі, щоб героїчно їх долати. Досі ми долали будь-які, а оцю не можемо або не хочемо.
Всі ці роки політика нашого керівництва зводилась до того, щоб якомога менше казати і пам’ятати про аварію, про тих, хто здолав її. На жаль, про ліквідаторів, про чорнобильців згадують лише двічі на рік – 26 квітня і 14 грудня. Тоді обіцяється постійна турбота про цю категорію людей. Та наступного дня про них забувають. Чи не тому в Україні не виконана жодна чорнобильська програма? Навіть Закон про постраждалих і ліквідаторів не виконується…
«Спасіння потопаючих - справа рук самих потопаючих». Цей, певною мірою, знущальний вислів точно визначає статус ліквідаторів. Тому ми об’єднуємося у різні асоціації і фонди, щоб допомогти собі, захистити себе, офіційно вимагати допомоги, шукати і знаходити спонсорів (низький їм уклін за це!).
На жаль, сьогодні все робиться, щоб забути про Чорнобиль, проводиться політика ліквідації ліквідаторів. Проте ми є і будемо! Наш обов’язок зробити так, щоб Україна, кожен її громадянин пам’ятали про Чорнобиль, усвідомлювали, кому вони повинні бути вдячними за життя.
Більшість людей по-справжньому вдячні Вам за життя, яке Ви врятували. Вони від щирого серця турбуються про Вас і разом з Вами розуміють, що таке Чорнобиль. Вони не говорять двічі на рік цілком проникливі слова, щоб наступного дня забути і про Чорнобиль, і про Вас, Вони допомагають усім постраждалим від аварії на ЧАЕС. А найголовніше – справжнім, а не паперовим ліквідаторам.
Хочу висловити Вам свою повагу і шану, побажати здоров’я і поваги. Вірю в те, що перемігши Чорнобиль, ми здолаємо і байдужість до себе.
Сьогодні ми низько схиляємо голови перед подвигом тих, хто відійшов у вічність, злетівши янголами на саркофаг.
Пам’ятаємо, що без історії, без минулого, хай навіть гіркого, не може бути майбутнього. Чорнобиль стукає у Ваше серце! Хай він стукає у серце кожного!
Живим бажаємо здоров’я і ще раз здоров’я! Нехай Україна, заради якої Ви жертвували життям, буде для Вас рідною ненькою!
З повагою -
ліквідатор аварії на ЧАЕС,
голова Асоціації «Дзвони Чорнобиля»
генерал-майор у відставці Л.О.Антонюк
|
