У кожного краю, як і у кожної людини, - своя доля, своя історія, свої легенди. І чи струменіють вони у живому зв’язку поколінь, чи зникають, мов замулені джерела, залежить від шанобливого ставлення до мудрості старшого покоління та поваги до творчості молоді.
В нашому районі стало доброю традицією проводити Свято села. І от на Трійцю в с. Лебединці таке свято відбулося під назвою "Ой зав’ю вінки...”

На галявину, що біля сільського клубу, під ошатні пахучі липи та духмяні акації, повільно сходилися сельчани та гості. Всі у святковому вбранні, з букетами квітів, дбайливо вирощених на власних садибах. Саме в цю пору весна передає літу своє зелене вбрання. Організатори свята прикрасили різнокольоровими стрічками, квітами та віночками вербу, біля сценічного майданчика вабила око виставка українських рушників, інших вишиванок, виробів на релігійну тематику. За допомогою голки й нитки сільські вишивальниці Шевель Тетяна та Франчук Олена творять справжню красу. Щирими оплесками зустрічали глядачі фольклорний колектив сільського клубу, найактивнішими учасниками якого є: Коврига Л., Утченко З., Носач О., Скринька О., Шевель Т. Присутні були в захопленні від виконання ними без супроводу народних пісень: "На горі верба рясна”, "На зелене свято вербоньку водили”, "Ой зав’ю вінки на всі святки”. Діти у віночках з клечанням у руках під час виконання пісень прикрашали вербу, пригощали присутніх крашанками, солодощами. А також провели обряд вмивання обличчя водою, настояною на травах та м’яті. - Хто вмивається цією водою, той буде щасливим, гожим, як сонце, веселим, як весна, роботящим, як бджола і багатим, як земля. Тож вмивайтеся русалчиною водою на красу, на вроду, на лагідну згоду! - такими словами закінчили свято його ведучі та учасники: сестри Полінкевич тв Дубіцькі, Дацюк Г., Шанчук А., Ярощук Н., Франчук Н., Матвійчук Д. Бібліотекар і зав. сільським клубом Никитюк Ірина доклала немало зусиль, щоб свято було цікавим і різноплановим.

Катерина ВАРГАЛЮК,

методист ЦРБ.