Є схожі біографії і схожі долі. Як, наприклад, у Йосипа Володимировича Лоханського і Кузьми Мусійовича Никипорця, яких ви бачите на знімку. У різні часи вони прийшли на вчительську роботу в Андрушівську СШ №1 - один родом з Білорусії, другий - з Чернігівщини. Відтак наша земля стала для обох рідною, тут вони зустріли своє кохання, тут народилися й виросли їх діти, мужніла трудова молодість, прийшли зрілість і визнання. Йосип Володимирович був директором школи, викладав історію, а Кузьма Мусійович - фізику. Для сотень випускників вони залишилися улюбленими вчителями, а тому багато вихованців, як і їх наставники, стали учителями. У біографіях педагогів значаться бойові сторінки - участь у Великій Вітчизняній війні. Різними були фронтові дороги, а спільною довгождана і омріяна Перемога. Про неї вони розповідали своїм учням на виховних годинах, а коли вийшли на заслужений відпочинок, десятиліттями здійснюють військово-патріотичну роботу з молоддю. Йосипа Володимировича і Кузьму Мусійовича запрошують на зустрічі в освітні заклади району. Вчителі-ветерани вболівають за патріотичне виховання молоді, розповідають дітям про грізні роки Великої Вітчизняної війни, про зразки мужності і героїзму. Їх хвилюють проблеми нашого буття - у свій час вони багато зробили для становлення міста, написання і збереження його історії. Громадськість райцентру схвально зустріла звістку про присвоєння педагогам-ветеранам звання «Почесний громадянин Андрушівки». Було це у різні роки, але то не настільки важливо. Головне, що це визнання цілком заслужене, як вдячність за багаторічну, самовіддану працю. Таким долям можна по-доброму позаздрити.

Лідія МАРКОВИЧ.
Фото Марії Олексюк.